Уява: що це таке у психології, суть, функції, властивості, види, типи та способи розвитку

Можливість вийти за існуючі рамки дозволяє відкрити для себе новий світ, що стає реальністю завдяки такому явищу як уява – це здатність мислити ширше. Вона може використовуватися не тільки для великих звершень, а й у повсякденному житті під час виконання простих завдань. Важливо лише глибше вивчити поняття про уяву, навчитися фантазувати, мріяти та вдосконалювати у такий спосіб свою реальність.

Що таке уява у психології

Кожна людина інтуїтивно розуміє, що таке уяву. Але для того, щоб розвинути здатність правильно його використовувати, потрібно більше дізнатися про цю функцію. Термін «уява» має визначення – якщо коротко, це форма психічного відображення, з одночасним проявом здатності моделювати образи, ідеї. Воно може мати прикладне застосування у нашому способі життя. З огляду на це дається розширене визначення.

Уява – це особливість, яка дозволяє діяти в реальному та вигаданому світі, щоб втілювати ідеї в дійсність. Суть поняття уяви у психології у цьому, що є складовою будь-якого процесу: творчого, повсякденного, робочого тощо. Це дозволяє спочатку уявити щось, а потім у разі необхідності використовувати сформовану ідею для реалізації практичних завдань.

Прикладом служить виготовлення простого предмета меблів: спочатку уяву дозволяє уявити його, що дає основу та розширені можливості для отримання реального результату.

Існують синоніми творчої уяви, які дозволяють розглядати такий термін з іншого погляду. Його використовують при описі чогось нереального, неіснуючого. Це правдивий висновок, але лише частково. Можна сміливо сказати, що твердження, ніби уяву – властивість робити описи нереального світу, об’єкта, ідеї, є поверховим. Згідно з класичним підручником із загальної психології авторства Роберта Немова, така думка докорінно невірна. Уява і реальність нерозривно пов’язані, що підтверджується такими процесами:

• можливістю формування власних образів (від простих до складних) на основі наявного досвіду: будь-яку іншу людину або масу людей, наприклад, це дозволяє зобразити персонаж після перегляду фільму;
• появою нових ідей, образів, на основі яких створюватимуться реальні картини, ілюстрації або вироблятимуть будь-який товар;
• проявом емоцій під час створення образів: коли людина уявляє щось, може відчути захоплення, страх, побоювання, радість тощо. слабкими;
• створенням нереальних образів у вигляді елементів дійсності, їх можна брати з власного чи чужого досвіду.

Види уяви

Якщо виходити з розуміння, що уява є синонімом чогось нереального, формується певне уявлення про нього, як про щось спільне, побудоване на фундаменті фантазій. Класифікувати таку уяву недоцільно. Результат не буде правдивим.

Питання основних видів уяви виникає, якщо взяти основою тези з підручника з психології Анатолія Маклакова. Лікар психологічних наук ділить таку здатність функціонально, враховуючи можливість переходу фантазії на реальність. Щоб повніше охопити поняття уяву, види уяви вивчаються докладніше.

Здатність представляти нереальний світ, образ, ситуацію чи ідею може бути представлена різних формах. Класифікація складає основі можливостей для реалізації фантазії насправді. Види уяви поділяються на 2 основні:

• активний;
• пасивне.

Активна уява

Особливим та ефективним видом уяви є активна. Це зумовлено його властивостями. Так, активним називається уяву, що викликає у свідомості образи, які з великою ймовірністю можуть бути реалізовані, втілені в життя. Такий варіант використовується у побутових ситуаціях та творчій діяльності.

Коротка характеристика уяви цього виду: використання реальних образів для формування ідеї, допомогу у розвитку творчих здібностей, отримання нових технологій, винаходів.

Завдяки використанню фантазії можна отримати багато можливостей. Так, активну уяву та її властивості дозволяють бачити щось нове, що не має аналогів, або вдосконалювати існуючі технології, вироби. Він також має різновиди, які будуть розглянуті далі.

Творча

При цьому використовується довільна уява. Така здатність затребувана різних творчих напрямах: образотворчому мистецтві, музиці, літературі. У разі відсутні обмеження, можна створювати будь-які образи. Головна відмінність творчої діяльності, заснованої на нових фантазіях, полягає у відсутності будь-якої бази знань, досвіду.

Існує ще одна назва – абстрактна уява. Завдяки йому створюються нові романи, вигадуються музичні твори чи пишуться картини – геніальні друковані праці чи інноваційні технології.

Антиципіруюча

Це незвичайна характеристика уяви. Завдяки їй з’являється можливість спрогнозувати результат, який одержують при втіленні фантазії у реальність. Це нагадує здатність робити передбачення чи видавати точну аналітику майбутніх подій. Насправді у уяви бувають подібні властивості: образ продумується настільки точно, водночас виникають реалістичні емоції при отриманні певного результату. Коли вдається реалізувати образ, він майже повністю відповідає новій реальності.

Відтворююча

Інша назва – репродуктивна уява. Чимось нагадує пам’ять чи сприйняття реальності. Особливості уяви такого виду:

• відтворення дійсності у будь-якому форматі, але кращим варіантом є реальність – важливо відтворити її максимально схожою;
• щонайменше нагадує творчість;
• в основі завжди – досвід чи знання, отримані суб’єктом раніше.

Чим більше знань та досвіду, тим точніше працює відтворююча уява. Важливо розуміти, що воно має підстави.

Пасивна уява

Образи формуються без особливих причин. Для цього не потрібно мати досвід у сфері, пов’язаній з асоціативними факторами, які б сприяли фантазії. Така особливість пояснює, чому уява називається пасивною. Часто образи виникають навіть за відсутності бажання із боку суб’єкта. Фантазія може підкорятися духовним потребам, які є важливими.

Примітка: За допомогою пасивної уяви з’являється можливість перенестися в приємніше місце, ніж є насправді. Така фантазія дарує позитивні емоції, оскільки виникає довільно через прагнення позбутися неприємних почуттів, але суб’єкт розуміє, що зможе реалізувати потреба через зовнішніх умов.

Коли є незадоволеність, вона може виявлятися у вигляді підсвідомого бажання отримати інший результат. У результаті уяву малює новий сценарій, у якому потреби задовольняються, мрії здійснюються. Існуючі види уяви: навмисне та ненавмисне. Вони відрізняються характером спонукання.

Навмисна

Уява має підстави. Суб’єкт починає створювати образи, маючи вагомі причини бажати зміни реальності. За допомогою фантазії створюється нова дійсність, хоч і в іншому форматі – людина занурюється в неї, усвідомлюючи значні недоліки нинішніх умов. Даючи визначення уяві такого виду, треба враховувати, що підстави фантазії можуть бути різними: позитивними, негативними. Причому обох випадках суб’єкт усвідомлює нереальність реалізації мрії. Цим відрізняється довільна уява від навмисного.

Ненавмисна

Образи виникають спонтанно, підстав цього зазвичай немає. Головна причина – знижена активність свідомості. Такі стани можливі у ряді випадків: сон, психічний розлад та ін. З огляду на знижену активність свідомості посилюється робота підсвідомості. Це сприяє прояву прихованих страхів, бажань, і натомість відбувається неконтрольоване виникнення образів, що з найбільшими психологічними проблемами.

Інші особливості уяви такого виду:

• можливість комбінування коїться з іншими образами;
• розвиток галюцинацій;
• Часта основа для активізації ненавмисної уяви – стрес.

Типи уяви

При вивченні питання появи образів, які можуть мати різні причини або не мати їх зовсім, потрібно враховувати всі аспекти. Серед них – типи. В результаті можуть виявлятися різні властивості уяви, залежно від зовнішніх умов.

Візуальний чи зоровий тип

Формування образів відбувається під впливом єдиного чинника – суб’єкт (візуал) відчуває асоціативний зв’язок із зображенням, фільмом, реальною ситуацією, свідком якої став. З огляду на це з’являються картинки, можуть відповідати раніше побаченому чи доповнюються новими деталями – усе залежить від обставин, у яких відбулося перше сприйняття візуального чинника. Це пояснює, чому уяву та творчість часто переплітаються.

Аудитивний чи слуховий тип

Суб’єкт найчастіше представляє різні образи, що виникають в результаті асоціативного зв’язку з почутим: звуками, піснями, будь-якою музикою, ритмом, мовою і так далі. Гарна уява посилює ефект. В результаті відбувається досить точне відтворення того, з чим довелося зіткнутися раніше. Розвинена підсвідомість додає деталі, що спливають незалежно від бажання суб’єкта.

Моторний чи рухомий тип

Щойно створюються умови, суб’єкт видає відповідну реакцію: відбиває ритм у такт музиці, починає рухатися. Найчастіше образи виникають і натомість наявних спогадів, прожитого досвіду. Уявне зазвичай пов’язані з позитивними моментами, якщо людина починає танцювати. Це ознака щастя, спокою.

Навпаки, відбивання ритму цілком може бути пов’язане з негативним досвідом, оскільки це механічна дія, яка не відноситься до емоційних проявів. Моторний тип уяви властивий людям, пов’язаним із творчими професіями (це актори, співаки).

Форми та приклади уяви

Образи можуть з’являтися у різних варіаціях. Щоб уміти розшифровувати їх, розуміти сенс, знаходити причини, важливо дати раду тому, які форми існують. Кожна відрізняється причинно-наслідковими зв’язками. Уява виражається у формах:

• мрії: у разі таких образів суб’єкт розуміє їх нездійсненність, нереальність що у уяві розширює кордону, дозволяє розвивати будь-які сценарії;
• галюцинації: патологічний процес, який може бути викликаний низкою проблем – від фізичних до психологічних (побічні явища хвороб мозку, сильний стрес, симптом порушень психіки і так далі), причому відсутня зовнішня стимуляція, а всі образи практично завжди не мають нічого спільного з реальністю;
• фантазії: використовуються різні прийоми уяви, вибираються свідомо чи підсвідомо, що залежить від умов, також фантазії є відображенням реальності, але не їй відповідають;
• мрії: розвиток уяви сприяє підвищенню сміливості у формуванні образів, не завжди для цього мають бути підстави, все залежить від впевненості в собі, своїх можливостях, суб’єкт найчастіше впевнений у тому, що мрії одного разу збудуться, велику роль при цьому відіграє надія на здійснення потаємних бажань;
• сновидіння: найчастіше є наслідком пережитих ситуацій, їх сприйняття, отже, ключову роль грає емоційна складова.

Водночас бувають операції уяви, що означає видозміну звичних видів та форм, вичленування абсолютно нових. Серед них:

• аглютинація: суб’єкт намагається несвідомо чи свідомо (керуючись бажанням чи потребою) поєднати чинники, які у реальності неможливо об’єднати;
• загострення: виділення особливих умов, їм приділяється підвищена увага, часто навіть надто нав’язлива, всі інші ігноруються або слабко відзначаються;
• гіперболізація: характеристики об’єкта змінюються, це відбувається свідомо чи несвідомо, причиною є потреба покращити реальність чи повернутися в інший час, змінюючи дійсність;
• схематизація: визначення загального чинника (повторюваного у низці образів), у своїй не враховуються існуючі відмінності;
• типізація: визначення найважливішого чинника, присвоєння його іншому образу.

Ці особливості враховуються, в результаті можна дати психологічну характеристику суб’єкта уяви: чи може він орієнтуватися в ситуації, вирішувати завдання без практичних дій.

Основні функції уяви

Якщо навчитися керувати образами, які виникають у свідомості, можна вирішити низку проблем у житті, позбутися комплексів, які тягнуться з давніх-давен. Для цього необхідно вивчити роль уяви у повсякденному житті людини. Відзначають кілька функцій, які визначають подальший напрямок роботи з образами. Деякі можуть використовуватись у процесі терапії. Щоб полегшити вивчення властивостей уяви, функції зібрані у таблиці.

6 способів розвитку уяви у дітей та дорослих

У міру зростання у дітей поступово зникає чи знижується якість нестандартного мислення. Але можна відновити функції уяви. Для цього використовуються такі способи:

• пошук нових захоплень, особливо якщо немає специфічних навичок у цій сфері (можна використати методики арт-терапії);
• дозвіл мріяти – треба дозволити собі більше, ніж здається допустимим, заслуженим;
• здійснення прогулянок: ходьба сприяє зануренню у натхненний стан;
• зміна оточення: потрібно вводити до ближнього, середнього та далекого кола більш креативних, творчих людей;
• часті ігри: чим частіше діти грають, тим вищий рівень креативності надалі;
• збільшення предметів, матеріалів синього кольору поблизу – він сприяє зростанню продуктивності, вирішенню творчих завдань.

Вміння використання видів та функцій уяви сприяє вирішенню багатьох проблем, розвитку креативності, фантазії.

Дослідження уяви у вітчизняній психології

Як окремий психічний процес, уяву почали розглядати не відразу. Спочатку вивчалися його складові явища. Сьогодні з’явилося твердження, що уява – самостійний процес, цьому сприяли вчені: П. П. Болонський, Б. Г. Ананьєв, С. Л. Рубінштейн, Л. С. Виготський.

Не всі функції уяви досліджено, насамперед, увага приділяється його зв’язку з пам’яттю. Основу останньої становить відтворення образів. Подання легко видозмінюється. Щоб скласти цілісне поняття про уяву, перетворюються зорові образи та дотик. Сприяють цьому асоціації відчуттів, уявлень. Також стверджується, що уява не відноситься до логіки та чуттєвості, оскільки це лише елементи.

Навіщо прагнути розвивати уяву

Дослідження та практичні спостереження підтверджують важливість уміння фантазувати, мріяти, чогось бажати та мріяти. Усі ці форми дають свій результат. Поєднує їх багату уяву. Завдяки йому краще зберігається пам’ять у віці. Згідно з дослідженнями медичного журналу Американської академії неврології, при заняттях творчістю знижуються проблеми з чистотою мислення, свідомості у похилому віці.

Також завдяки особливостям розвитку уяви розкривається можливість боротьби з кризами. Постановка цілей (побудова дерева цілей), успішні інвестиції та здатність прогнозувати можливі події у найближчому майбутньому – це також результат креативного мислення. Усі перелічені особливості свідчать про істотне значення уяви у житті.

А що про уяву думаєте ви? Яку роль цьому явищу у своєму житті відвели б?