Російська блакитна

Попелясто-блакитне забарвлення, трохи розкішна шерстка, від одного погляду на яку, здається, стає тепло і приємно долоньці. Все це про кішку, порода якої називається російська блакитна. Таких плюшевих тварин дуже часто можна помітити в рекламі.

Багато заводчиків прагнуть взяти під крило такого симпатичного вихованця. Але трохи сумніваються: чи не станеться так, що вони виявляться норовливими й агресивними.

Історія походження

Російська блакитна — це порода домашніх кішок, визнана міжнародними фелінологічними спільнотами. Не звертаючи уваги на власну назву, таких кішок можна зустріти в усьому світі. З короткошерстих порід російська блакитна кішка вважається однією з найпопулярніших. Кошенят цієї породи досить успішно розкуповують у Швеції, Чехії, Норвегії та Словенії.

Сьогоднішні блакитні російські кішки — вихідці з Росії, що зазначає їхня назва. Але схожих за всіма ознаками кішок кілька століть тому зустрічали в Англії та в деяких інших країнах, тому достеменно відомою історію походження таких кішечок не можна назвати.

Що точно зафіксовано, так це вивезення британською заводчицею Карен Деревне вугілля 2-ох блакитних котів з Архангельська — це трапилося наприкінці ХІХ століття.

З них і стартувало європейське селекційне розведення кішок цієї породи. Труднощі в розведенні, зрозуміло, були присутні: пару на в’язку не відшукати, тому брали котів інших порід того ж забарвлення. Навіть сіамських котів із блакитними мітками брали для продовження роду російської блакитної.

Сказати, що ці експерименти були успішними, не можна: потомство демонструвало втрату деяких властивостей шерсті. До початку Другої світової порода могла фізично знищитися — селекція стала неможливою. Утім після війни справжні філінологи завзято взялися за справу: вони відновили породу, хоча сказати, що блакитних кішок полюбили скрізь у Радянському Союзі, не можна. Лише наприкінці 80-х років до них з’явився стійкий інтерес.

Розводячи російську блакитну, люди брали тутешніх фенотипічних короткошерстих тварин блакитного забарвлення, яких схрещували з російськими блакитними кішками, вивезених із зарубіжжя. Продавалися малюки виключно за клубним регламентом. Наприклад, на 90-ті роки знадобилося становлення розведення російської блакитної в РФ.

Опис породи

Плюшеві коти володіють частою граціозністю: стрункі, пластичні, вишукані тварини швидко стають загальними улюбленцями. Але не тільки те, як виглядає тварина, можна записати їй у плюс — це ще й ніжність, ласка, співчутливість до контакту з людиною.

Характеристики блакитної російської кішки описані нижче.

• Вага. У димчастих плюшевих котів середня вага — гігантів серед представників цієї породи зустріти неможливо. Найбільша вага новонароджених кошенят — 120 г, проте вони швидко починають рости. Доросла кішка важить 3-4 кг. Якщо це кіт, то вага його може сягнути 5,5 кг. Якщо ж кіт кастрований і стерилізований, то він може досягти ваги в 1,5 раза більшої.
• Зріст. Дані параметри невеликі. За довжиною тулуб тварини зазвичай може досягати 55-60 см, а заввишки — не вище 26 см, хоча й не виключаються індивідуальні відхилення від середньої норми.
• Забарвлення. Тут все чітко — димчасто-блакитний колір вважається візитівкою породи, ніяких малюнків і включень немає. Колір відрізняється чистотою і рівномірністю, не завжди буває малопомітна смугастість на хвості.
• Інтелект. Російські блакитні коти тактовні, уважні, якщо так можна говорити про тварин. Кішки добре реагують на жестикуляцію заводчика, вони вловлюють його мову та інтонацію. Мстивістю кішки не відрізняються, шкідництвом займатися не будуть.

Однак це не всі особливості породи. Існує думка, що досить часто майбутнім господарям “підсовують” інших сірих котів, називаючи їх все ж таки російськими блакитними. Є чіткі ознаки породи, які є сенс вивчити.

Нижче розглянуті ознаки блакитної російської кішки.

1. Тулуб. Він усереднених розмірів, трохи витягнутий, мускулистий, потужний. Кішці властива граціозність.
2. Голова. Череп плоский, по лінії брів можна помітити сформований кут. Підборіддя чітке, подушки вусів окреслені, лоб у кішки довший за ніс, ніс без зламів, його кінець має сіро-блакитний відтінок.
3. Очі. Уважні, широко поставлені, мають округлий контур. Колір очей кішки зелений.
4. Хвіст. Ця частина тіла кішки довга, але абсолютно пропорційна тілу, кінчик округлий.
5. Шия. Тонка і довга, але насичена шерстка створює ілюзію короткої шиї.
6. Лапи. Вони у кішки довгі й тонкі, мають чітку овальну форму. Завершення передніх лап — п’ять пальців, а ось на задніх лапах лише чотири пальці. Подушки лап мають лілові або рожево-лавандові відтінки.
7. Вуха. Великі, з невеликим загостренням, широко поставлені, трохи схилені до морди. На вигляд вони досить тонкі, навіть прозорі.
8. Шерсть . М’яка, ніжна за текстурою, з недовгим ворсом. Підшерсток довгий. Забарвлення шерсті буває як світло-сірим, так і вираженим блакитним, без білих плям.

Любителем блакитних російських кішок був знаменитий ілюзіоніст Гаррі Гудіні. Пухнастих співаків фокусник активно задіював у складних трюках, наприклад, у тих, де необхідно було змусити кота таємниче безодня. І до того ж ці кішки можуть “похвалитися” низькою алергенністю — вони нечасто викликають алергію.

Характер і поведінка

Вихованець уважний і делікатний, ласкавий, грайливий. Однак при цьому властива йому деяка боязкість. Поступливий характер кішки — велика її перевага. Вона дуже прив’язується до дому і господарів, оберігає і плекає простір, де живе. Якщо з кішкою вирушити в якусь поїздку (навіть на дачу), буде видно, як радісно їй повертатися додому.

Вона чудова мисливиця, і ці її звички легко помітити в природі, що знаходиться навколо. Вона може спритним рухом зловити метелика — в цьому їй допомагає граціозність породи. Однак якщо в гості до господарів прийшли друзі, кішка стає боязкою. Усім здається, що вона боїться: і носа з-під столу не покаже, посоромиться, щоб її погладили. Однак навіть ця скромність блакитній російській кішці “личить”.

Хтось вважає таку обережність щодо незнайомців мінусом. Однак це всього лише риса, нічого негативного в ній немає. Також російська блакитна прискіплива до чистоти — іноді її охайність дратує власників.

Деякі кішки ледь не за законами геометрії вирівнюють власну підстилку: у цьому сенсі котяча педантичність вимальовується яскраво.

Скільки живуть кішки і коти?

Коли господарі беруть у дім домашнього улюбленця, їхнім найпопулярнішим питанням стає тема тривалості життя таких тварин. Їх можна здогадатися. Якщо кішка не вважається довгожителем, то навіть шкода її брати — прощатися з вихованцями дуже боляче. Зрозуміло, будь-яка відповідь виявиться дуже усередненою, адже у тварини можуть бути генетичні захворювання, що проявляється на тривалості життя певної особини. Також залежить цей момент і від якісного догляду.

Зазвичай живуть російські блакитні кішки 14-16 років. Хтось доживає і до 20. Це звичайний середній вік для таких тварин. Кішки в середньому роки на 2 живуть довше самців, але не завжди.

Різновиди

Російських блакитних кішок заведено сьогодні розділяти за трьома нормами: англійською мовою, європейською та американською. Є ще й австралійська асоціація, тільки не всі філінологи згодні з її виділенням в англійський стандарт, адже вона істотно його повторює.

• Європейський . Визнали WCF і FIFe. Найбільш споріднений тип до прабатьків, які були помічені ледь не за петровських часів на російських теренах. Кішки пропорційні, їхні очі мають мигдалеподібну форму, при цьому вони розкосі. Скелет потужний, стрибучість сильна.
• Англійська. Вважається стандартом породи за GCCF. У таких кішок широко поставлені очі мигдалеподібної форми. У них красиві овальні лапи з м’якими блакитними подушками.
• Американський. Цей стандарт визнали TICA і CFA. На класичну російську породу американські кішки схожі найменше. Очі у таких малюків не мигдалеподібні, а круглуваті. Тулуб їхній менший, скелет крихкий. Шерстка пухнаста, блакитна, найбільш білих відтінків. Лапи невеликі, круглі, з теплими рожевими подушками.

Варто відсвяткувати: якщо кішка не відповідає нормам однієї системи, то фахівці іншої філінологічної структури її просто не оцінять. Нижче представлені деякі варіанти.

У кішок, що належать до американського стандарту, є незаперечна відмінність, яка буквально кидається в очі: сильно розставлені вуха. Вони нібито розводяться вбік, чим нагадують вуха представників сіамської породи. Внутрішня частина основи вуха має високо стояти на голові, а нижня — розміщуватися збоку. Ширина вух біля самої основи має бути трохи меншою за висоту.

У британських улюбленців (та й усієї Європи) вуха трохи менші і стоять вертикально.

Вони розширюються до основи, кінчик їх трохи загострений.

Голова нагадує невеликий витягнутий клин. Варто зауважити, що насамперед фахівці дивляться на голову кішки. Якщо подивитися на вихованця в профіль, то легко побачити певну опуклість на стику чола і носа. Якщо це помітно, то дитина (особливо видно це в кошенят) належить до європейського стандарту російських блакитних. В американському типі таких опуклостей немає — там перехід плоский.

Але ось інші параметри щодо голови в англійського та американського стандарту не відрізняються. Наприклад, і в тих, і в інших сильне, досить виражене підборіддя.

Тепер про очі. Колір очей, а ще форма дуже часто викликають суперечки. У 2-ух стандартів очі мають бути яскраво-зеленого кольору. Блакитноока кішка або коти з жовтими очима — це не чистопородна російська блакитна. У англійців мигдалеподібні очі, а в американців — овальні і навіть круглуваті.

За американським стандартом навіть лапи у кішок можуть бути округлими, а не овальними. Довгошерста кішка — це ознака іншої породи або помісі. У російських блакитних завжди коротка шерстка.

Однак вона здається насиченою, адже підшерсток і покривне волосся однакової довжини. Забарвлення переважне в середній тон блакитного. Мочка носика у мешканців Європи має бути сіро-блакитною, а ось у американців — вугільно-сірою.

Смугаста кішка, як і вихованець із довгою шерстю — це не російська блакитна. Можливо, це суміш, а можливо, повністю інший сірий кіт. Необхідно нагадати, що у російської блакитної ледь помітні смуги можливі лише на хвості.

Умови утримання

Сказати, що блакитні російські кішки вибагливі до догляду за ними, не можна. Самі тварини від природи охайні, тому, в основному, за собою вони стежать самостійно.

Однак є певні пункти, до яких є сенс прислухатися заводчикам.

Нижче представлено сім правил догляду за російською блакитною кішкою.

1. Шерстка . Слід постаратися іноді вичісувати шерсть власного улюбленця. При цьому користуватися слід щіточкою зі справжньої щетини. Зазвичай необхідно робити це в період линьки. Весь інший час акуратна кішка добре справляється сама.
2. Вуха . Чистити вуха кішці необхідно раз протягом місяця — це правило. Щоб це зробити застосовуються спеціальні засоби, які можна придбати у ветеринарній аптеці. Альтернативою може бути олія оливкова. Для очищення вух слід брати невеликий шматок стерильної марлі, а паличкою з вати, яку практично всі застосовують якраз для такої процедури, користуватися не варто, адже вона легко може призвести до травми поверхні вух. Очищати слід виключно видимі зони — вглиб лізти не варто.
3. Очі. Щодня потрібно оглядати зорові аналізатори вихованця. Якщо біля очей виявлено виділення, прибирати їх необхідно дуже делікатно за допомогою чистої серветки або шматочка марлі.
4. Купання . Як і всі інші кішки, російські блакитні абсолютно не в захваті від купання. Завдяки цьому будь-які водні процедури мають бути не попереджувальними і не профілактичними, а суворо у справі. Якщо кішку, наприклад, облило калюжею, то її необхідно промити. Але здорову, чисту кішку, яка дуже добре доглядає за собою, мити не варто. Інше питання, якщо господар готує вихованця на виставку. У цьому варіанті ванна зі спеціальним шампунем вихованцеві потрібна, як би він не пручався.
5. Кігті. Необхідно вчасно обстригати кігті кішці. 1 раз на 1-1,5 місяці робити це варто. Звичайні ножиці для манікюру не підійдуть — слід придбати спеціалізований кігтеріз. Кігті потрібно обрізати досить акуратно, строго кінці, до живої зони торкатися не можна.
6. Зуби . За станом порожнини рота кота важливо стежити — потрібно оглядати її щодня. Якщо господар не знає, то для котів у наш час випускаються спеціалізовані зубні пасти, і любителі тварин повинні привчати до терплячої витримки таких процедур власних вихованців. Але поки що ця практика мало прижилася.
7. Лоток . Російська блакитна — не та кішка, яка завдасть заводчику проблем з лотком. Вона дуже швидко привчається до туалету. Потрібно 2 рази показати кошеняті лоток, покласти в нього пелюшку з першої “калюжки”, і дитина дуже добре зрозуміє, для чого господар так робить. “Горщик” кота завжди повинен утримуватися в чистоті.

У брудний лоток ця кішка не піде — не захоче бруднити лапи.

Чим годувати?

Коли з’явилося маленьке, димчасто-блакитне кошеня, воно так розчулює, і здається безмірно гарним, що хочеться пригощати його ласощами частіше. Кошеня дійсно годують частіше, ніж дорослу кішку, проте цей захід повинен вестися не більше 5 разів на день. Коли коту виповнюється півроку, його варто перевести на чотири прийоми їжі на день. Дорослий же кіт вже витримає харчування два рази на день, що вважається правильним.

Якщо людина бере кішку у заводчика, то необхідно обговорити з ним, до якого корму він уже привчив вихованця. Якщо кіт привчений, перебудовувати його на інше харчування не варто. До якості їжі російські блакитні досить вимогливі, у чому проявляється їхня котяча “витонченість”.

Ключові умови до харчування російської блакитної описані нижче.

• Натуральність їжі. Правильний раціон — це те, що необхідно коту. Застосовуючи звичайні продукти, у господаря вихованця не вийде погодувати тварину. У підсумку вихованець не отримає всі цінні речовини, які необхідні для його розвитку, зростання і здоров’я загалом. Завдяки цьому спеціалізовані корми, збалансовані, складені за чіткою рецептурою — це те, що рекомендують ветеринари.
• Якість корму. Буде добре, якщо господар стане годувати кішку їжею преміум- або супер-преміум-класу. Це найкорисніший котячий корм, тому що в ньому є всі потрібні для тварини вітаміни і мікроелементи.
• Доповнення . Доповнити спеціалізований раціон кота можна введенням кисломолочної продукції. Корисно іноді дати вихованцеві трохи печінки і нежирного м’яса.
• З молодого віку потрібно привчати тварину не просити їжу з хазяйського столу. Їй не можна їсти копчене, солодке, смажене, солоне. Спецій також варто уникати.

Не варто проводити експерименти з їжею для кішки. З дитячих часів потрібно годувати її правильно, за режимом.

Необхідно намагатися не змінювати місце котячої миски.

Розведення

Головна вимога така — в’язати породисту кішку можна строго в рамках однієї породи. Якщо людина вступає в клуб і порушує це правило, то її з клубу, найімовірніше, виключать. Можуть заборонити брати участь у виставках.

Нижче представлені основні рекомендації для заводчиків.

• Перша в’язка — варто почекати. Кішки не досить швидко дорослішають, і штучно підганяти цей делікатний момент не варто. Поки кішці не виповнилося півтора року, навіть не потрібно думати про в’язку.
• Ветеринарний огляд . Перед спарюванням вихованців обох партнерів повинен оглянути ветеринар.
• Час в’язки. Зазвичай відбувається це на 7-10 день з моменту початку тічки.
• Велика увага до вагітної кішки. У цей час харчування кішки не має бути звичайним — його необхідно посилити. Крім цього, слід постаратися набагато більше про неї піклуватися, гладити, спілкуватися. Іноді у вагітних кішок змінюється характер, тому необхідно бути поблажливим до них. Виношування кошенят триває 65 днів.
• Пологи приймає лікар. Якщо господар вважається професійним заводчиком, то потрібно дотримуватися цього правила. Не дуже розумно розраховувати виключно на себе.

Практично всі господарі російських блакитних кішок відзначають, що після пологів кішки змінюються, стають ще більш ласкавими, спокійними. Ці кішки — дуже турботливі мами. Вони з ревнощами оберігають власне потомство, можуть навіть агресивно відгукнутися, якщо відчують небезпеку.

Не поспішайте намилуватися кошенятами. Необхідно дочекатися моменту, коли сама кішка “запропонує” це. Господар відчує її згоду. Роздивляючись кошенят, потрібно говорити з ними звичайним голосом, ласкавим і уважним. Кішці необхідно відчувати, що нічого у ставленні до неї і господаря не змінилося, і він прихильний і до неї, і до її потомства.

Якщо ж людина не збирається розводити російських блакитних, то можливо, кішку доведеться стерилізувати. Це більш гуманно, ніж позбуватися потім кошенят. Якщо кішка весь час просить “зустрічей” із котом, а вони неможливі, то в її організмі почнуть розвиватися патологічні процеси, які серйозно послаблюють здоров’я.

Кота, який не буде траплятися, чекає кастрація, інакше житло перетвориться на суцільні котячі мітки: по-іншому приборкати інстинкт не можна. Якщо вихованець бажає “заманити” кішку, він мітить територію.

А раз кішка не приходить, то він вважає, що позначив її не дуже сильно, тому необхідно зробити більшу активність.

Здоров’я

Представники цієї породи міцні, витривалі, вони нечасто хворіють. Проводилися спеціалізовані дослідження, які показали, що генетичними хворобами кішки цієї породи не хворіють — вони практично не мають відхилень. Однак якщо догляд за кішкою неправильний, то все може піти не за планом.

Найчастіше вражають блакитних кішок:

• захворювання ШКТ (через неправильно організоване харчування);
• порушення роботи серця;
• полікістоз нирок;
• хвороби очей.

За лікуванням необхідно звертатися до ветеринара, адже самолікування, з високою ймовірністю, тільки погіршить проблему. Заводчик видає покупцеві ветеринарну карту, де вказані вже виконані щеплення. Надалі необхідно робити щеплення згідно з графіком, наміченим ветеринаром.

Популярні клички

Досить цікаво вигадувати кличку тварині. Нижче представлені популярні клички для хлопчиків:

• Димок;
• Алмаз;
• Том;
• Яша;
• Василь;
• Проша;
• Трохим;
• Кис Кисич;
• Роб (Роберт);
• Мишкін;
• Крош;
• Річ;
• Ларс;
• Принц;
• Біллі;
• Пух;
• Будиночок.

Можна назвати вихованця незвично, наприклад, Сєров (за прізвищем, у співзвуччі з забарвленням), Голубчик, Сіренький.

Популярні клички для дівчаток:

• Димка;
• Мишка;
• Агата;
• Лілу;
• Шанель;
• Марсі;
• Клео;
• Леся;
• Матильда;
• Ассолька;
• Люсі;
• Панті;
• Мура;
• Пушана;
• Леля;
• Кассія.

З незвичайних імен можна відзначити Маріссу, Домініку, Аркадію, Жозефіну, Каміллу, Флавію, Кенді, Шарі, Лору.

Іноді вихованця називають у зв’язку зі спеціальністю господаря. Наприклад, кошеня письменника або філолога можуть звати Віршик, художника — Крейда, Олівчик, Пензлик, майстра із зачісок — Челочка.

Відгуки господарів

Фактично всі господарі цієї цікавої породи в один голос “співають оди” російським блакитним кішкам. Вони відзначають їхню природну інтелігентність і витонченість. Цінують російських блакитних за їхню охайність і прихильність до порядку. Вони швидко привчаються до режиму дня і вимагають його дотримання від власного господаря. Подобається господарям і те, що кішки швидко “прикипають” до членів сім’ї, вони товариські та лагідні, люблять зіграти й просто поморгати поруч із господарем за переглядом телевізора.

Проблемою деякі господарі вважають ніжний шлунок улюбленого вихованця. Однак, якщо говорити відверто, так можна сказати практично про всіх кішок. Просто відразу необхідно визначитися з кормом і не намагатися його змінювати.

З лотком коти дружать. Буквально з першого разу кошенята блакитних кішок звикають до лотка і надалі повз нього не ходять. Якщо лоток брудний, вони навмисне не підуть до нього — зазвичай кішкам вистачає хитрості швидко показати господарям упущення.

Дряпатися і кусатися — це не про російських блакитних.

Іноді вони можуть трохи подряпати і вкусити, але абсолютно не всі. Практично завжди це відбувається в грі і в дитячому віці. Кішки не агресивні, скромні, душею компанії не будуть, тому що звикають до господарів, а не до гостей, яких сприймають як чужих у їхньому налагодженому житті, в рамках певного простору.

Про цю породу можна сказати так: благородні, граціозні, спокійні й ласкаві коти без агресії, “поганих звичок” і спадкових захворювань.

Набагато більше інформації про російських блакитних кішок дивіться в наступному відео.

Синоніми назви Архангельська блакитна, Мальтійська, Норвезька блакитна, Іспанська блакитна, Американська блакитна, Російська короткошерста Країна походження Російська Федерація Рік зародження породи 1800 Аборигенна порода так Якою фелінологічною організацією визнана? FIFe, WCF, TICA, CFA Життєву тривалість 12-15 років

Весь вигляд елегантне, витягнуте тіло, з клиноподібною головою і плюшевою шерстю Розмір середній Зріст, см 20-30 Зріст, см (кіт) 25-30 Зріст, см (кішка) 20-25 Вага, кг 3-5 Вага, кг (кіт) 3,5-5 Вага, кг (кішка) 3-4 Шерсть ніжна, тонка, шовковиста; насичена, плюшева, подвійна Довжина шерсті короткошерста Особливості шерсті гладкошерста, м’яка, плюшева Підшерсток насичений Забарвлення сіро-блакитне, шиферно-сіре, вугільно-сіре Трьохколірне немає Літера М на чолі немає Буква М на лобі немає Морда (фільтр) витягнута Розмір вух великі Форма вух округлий кінчик Пензлика на вухах немає Очі великі Колір очей зелені Хвіст (фільтр) довгий Лапи довгі Пухнастий хвіст немає Схожість схожа на пантеру

Загальний опис мають м’який характер. Вони слухняні й тактовні. Це розумні створіння, які люблять показувати характер, не звертаючи уваги на власну тактовність та лагідність Лагідність лагідна Приязнь приязність приязна Інтелект розумна Активність активна Грайливість грайлива Ледача ні Слухняна так Любить воду ні Щуролов так

Підходить для житлової площі так Підійде для дітей так Складність догляду нескладний догляд Догляд за шерстю раз упродовж тижня необхідно видалити відмерлі шерстинки шматочком замші або спеціальною рукавичкою Ступінь линьки линяє не так сильно Гіпоалергенна ні Здоров’я доволі хороше, майже не хворіють