Зміст
Розрив із коханою людиною — це дуже важко, але чому деякі потім так намагаються повернути старе кохання, тоді як інші, навпаки, обходять своїх колишніх десятою дорогою? Спокуса знову розпалити багаття колишнього кохання глибоко корениться в людській психології, пояснюють фахівці.
Бажання возз’єднатися з колишнім коханням доволі поширене і може переслідувати людину протягом усього життя.
Подібне може тривати і після вступу в шлюб. Понад третина пар, які живуть разом, і одна п’ята тих, хто живе у шлюбі, переживали розрив і подальше відновлення стосунків.
Цей феномен породив незліченну безліч ліричних пісень, романів, п’єс, фільмів і реаліті-шоу. Нічого дивного — розриви і подальші пошуки примирення мають глибоке коріння в людській психології.
Але чому нас так тягне ворушити минуле після того, як стосунки не склалися?
Одразу після розриву люди потрапляють у фазу, яку неврологиня з Інституту Кінзі (Інститут імені Кінсі з вивчення сексу, гендеру та репродукції, США) Хелен Фішер називає фазою протесту, під час якої знехтувана сторона стає буквально одержима бажанням знову завоювати серце того, хто став ініціатором розриву.
Фішер із групою інших учених досліджувала за допомогою сканування МРТ мозок 15 осіб, нещодавно відкинутих романтичним партнером.
Коли добровольців просили подивитися на зображення їхнього колишнього коханого/коханої, ті ділянки їхнього мозку, які зазвичай відповідають за реакцію на втрати і набуття, за пристрасний потяг і регулювання емоцій, ставали активними — разом із ділянками, які відповідають за романтичне кохання та прихильність.
У такі моменти відкинуті закохані відчувають підвищення рівня дофаміну і нейромедіатора норадреналіну, що пояснюється, на думку Фішер, підвищенням рівня стресу і бажанням покликати на допомогу. Вона називає це «потягом відчаю».
Як вважається, саме тому в момент емоційного напруження деякі відкинуті вдаються до драматичних жестів і вчинків — тільки щоб повернути об’єкт їхнього бажання.
У головному мозку відкинутих (і чоловіків, і жінок) активна ділянка мозку, пов’язана із залежністю.
Учасники дослідження Фішер не могли позбутися нав’язливих думок про свого колишнього партнера і пристрасно бажали відновлення емоційного зв’язку з ним.
То що потрібно робити, щоб відпустити минулі стосунки?
На думку психолога Володимира Решетнікова, важливо дозволити собі сумувати, оплакувати їх, дозволити горю виконати свою роботу, пов’язану з психологічним відділенням від об’єкта втрати.
«Саме проживаючи горе ми приходимо до якогось нового розуміння себе і свого життя. Чи можна прискорити цей процес — скоріше, ні. Чи можна сповільнити — так. Наприклад, намагаючись заглушити своє горе.
Але часом інтенсивність горя, пов’язаного з минулими стосунками, може бути такою сильною, що ми, не витримуючи його, можемо робити компульсивні спроби так чи інакше зв’язатися з колишнім партнером, наприклад, зателефонувати йому.
Далеко не завжди нам це потрібно. І навіть буває так, що ми потім шкодуємо про те, що зателефонували, оскільки відчули себе ще гірше», — пише експертка у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографію і пунктуацію автора збережено — прим.ред.).
Як у цьому випадку ми можемо себе підтримати?
Якщо ви хочете зателефонувати або інакше вийти на контакт із колишнім партнером, поставте собі такі запитання:
- Чим у цей момент викликане бажання йому зателефонувати?
- Які ваші почуття підштовхують вас до того, щоб йому зателефонувати?
- Яка думка була тим «гачком», за який ви зачепилися і підтягнули себе до ідеї йому зателефонувати?
- Якого результату ви очікуєте від контакту з ним?
- Звідки з’явилися ці очікування, на чому вони ґрунтуються?
- Чи намагаєтеся ви підсвідомо змінити минуле, маючи намір йому зателефонувати?
- Чи хочете ви отримати від нього якусь певну реакцію?
- Чи шукаєте ви в ньому засіб для того, щоб полегшити своє власне страждання?
- Чи здається вам, що негативна увага з його боку краща, ніж її відсутність?
- Вам самотньо, ви почуваєтеся покинутою, неоціненою?
- Вам хочеться зателефонувати йому, щоб нагадати про своє існування?
- Ви хочете перевірити, як він тепер справляється без вас?
- Ви сподіваєтеся на те, що він не буде про вас забувати, якщо ви, час від часу, будете про себе нагадувати?
- Яка ваша справжня мотивація в цьому дзвінку?
- Чому ви так зосереджені саме на ньому?
«Спробуйте відповісти на ці запитання письмово або обговоріть їх із довіреною особою, тобто з людиною, з якою ви почуваєтеся в емоційній безпеці.
Після чого робіть висновок, потрібно вам йому телефонувати, чи ні», — радить фахівець.