Життя російського дворянства XIX століття сатирично представив Олександр Сергійович Грибоєдов у знаменитій комедії «Горе від розуму». Короткий зміст допоможе швидко познайомитися з основними сюжетними лініями, в яких переплелися конфлікти поколінь і любовні історії головних героїв п’єси «Горе від розуму». Короткий зміст за діями разом з аналізом безсмертного твору читайте в статті.
«Горе від розуму»: короткий зміст
«Горе від розуму» — знаковий у російській літературі твір. У ньому розкриваються питання, які найбільше турбували суспільство першої половини XIX століття, зокрема описано розкол дворянського середовища.
Комедія відома мовним багатством, великою кількістю крилатих виразів, легким стилем і тонкою іронією. Усе це, звісно, не передасть стислий переказ «Горе від розуму», але він познайомить із широтою тем і проблем комедії, її основними сюжетними лініями.
Сюжет «Горе від розуму» викладено в чотирьох діях:
- Короткий зміст «Горе від розуму»: дія перша.
На сцені з’являються всі головні персонажі комедії «Горе від розуму». Автор знайомить читача з молодою панянкою на ім’я Софія Фамусова. У дівчини нічний візетер — секретар її батька Молчалін. Служниці Лізаньці не вдається приховати цей факт від батька дівчини. Той вичитує доньку і заявляє, що ніколи не дозволить їй вийти заміж за бідну і незнатну людину.
Цього ж ранку до будинку приїжджає з візитом Олександр Чацький, з яким Софія зростала і який був її першим юнацьким коханням. Однак тепер дівчина палко заперечує колишні почуття, чим засмучує Чацького. Фамусов схвильований і переживає про майбутнє дочки.
- «Горе від розуму» у скороченні: дія друга.
Олександр наважується запитати у Фамусова, як би він відреагував на його сватання до Софії. У відповідь молодий чоловік чує, що необхідно спочатку дослужитися до високого чину, і гордо парирує: «Служити б радий, прислужуватися нудно».
Фамусов пояснює свій погляд на світ. Говорить про те, як важливо, прислужуючись, добути грошей і знатне становище. Але зустрічає повне нерозуміння і відсіч Чацького, який не бажає бути блазнем, але хоче займатися гідною справою.
Ще один гість — Скалозуб — полковник, який повністю поділяє погляди батька Софії і тому йому дуже подобається. Фамусов побоюється сварки між гостями, але продовжує розмовляти з ними. Раптом прибігає Софія з новиною про те, що Молчалін розбився.
Олександр побачив у вікно, що з Молчаліним усе гаразд. Тепер він розуміє, хто зайняв серце дівчини. Софія не приховує своїх почуттів, а ось Молчалін дорікає їй у зайвій відвертості.
- «Горе від розуму»: дія третя.
Олександр у розмові з Софією намагається дізнатися про її почуття, проте дівчина уникає відповіді.
Увечері в будинку збирається багато гостей, приходять і молоді люди, шанувальники Софії. Молчалін поводиться так само, як і всі оточуючі. Чацький виглядає гордим і злим. Софія визначає його стан як безумство. Він не може примиритися зі звичаями суспільства, яке захоплюється всім іноземним, французьким. Гості міркують про божевілля Чацького.
- «Горе від розуму»: дія четверта.
Бал добігає кінця. Чацький чує бесіду Молчаліна зі служницею, якій той говорить про своє кохання і розповідає, що за Софією залицяється тільки через те, що служить у її батька. Ця ж розмова доноситься до Софії. Негодуючи, вона проганяє Олексія.
Олександр наважується поговорити з дівчиною, але раптом вбігає Фамусов. Він не може зрозуміти, як дочка, яка назвала Чацького божевільним, опинилася поруч із ним. Надії Чацького руйнуються, і він приймає рішення назавжди виїхати з Москви.
Усе, що після стількох подій турбує Фамусова: «Що стане говорити княгиня Мар’я Олексіївна!»
«Горе від розуму»: аналіз твору
Прототип образу одного з головних персонажів твору, Чацького, — сам Грибоєдов. «Горе від розуму» письменник вирішив створити після того, як побував у вищому суспільстві і наважився вголос критикувати його лицемірство. За це його тут же звинуватили в божевіллі. Побачені пороки, боротьбу консерваторів і прогресивних людей Олександр Сергійович вирішив відобразити у своєму сатиричному творі.
Які думки, теми, ідеї представив у комедії Грибоєдов? «Горе від розуму», короткий зміст якого вже вам знайомий, актуалізувало безліч тем:
- вади суспільного ладу, які пронизують його від низу до верху;
- лицемірство;
- бюрократизм;
- чванство;
- чиношанування;
- схиляння перед усім іноземним.
Головна проблема твору — протистояння патріархальщини і прогресу, що продемонстровано на прикладі Чацького і Фамусова. Молодий чоловік дотримується нових поглядів, тоді як батько Софії захищає старий уклад.
Це ключ до розуміння символічності назви п’єси. Прогресивна, розумна і мисляча людина для тих, хто не хоче відрікатися від старих поглядів, — божевільна. Тобто розум, на думку суспільства, в цьому випадку — виключно джерело горя.
У назві закладена ідея твору. Консервативне дворянство відкидає погляди Олександра і звинувачує його в божевіллі. Так вчинити простіше, ніж змінювати власне життя на вимогу часу. Дворяни розуміють, як багато питань доведеться переглянути на догоду прогресу, а тому вважають за краще сховатися у своєму світі від «божевілля Чацьких».
Головні персонажі п’єси:
- Павло Опанасович Фамусов. Відомий чиношануванням, а також острахом просвіти й освіти.
- Софія Фамусова. Виховувалася без матері, наділена розумом і сміливістю. Готова протистояти суспільству.
- секретар Олексій Молчалін. Незнатний і боягузливий молодий чоловік, у якого закохується Софія.
- Чацький. Закоханий у Софію, розумний і дотримується найсучасніших поглядів.
Досить складно визначити жанр твору. Частіше п’єсу відносять до комедійного жанру, але іноді визначають як драму. У творі паралельно розвиваються соціальні та любовні протистояння. Вони тісно пов’язані, але не знаходять логічного завершення. Кожна з протиборчих сторін залишається вірною власним переконанням і не знаходить розуміння в опонента. Така побудова п’єси не характерна для класицизму, зате зробила твір дуже живим і реалістичним.
Варто зазначити, що автора критикували за новаторську композицію п’єси. Він першим використав поділ на чотири дії, відмовився від загальноприйнятих стандартів, чим потряс глядачів. Його талант знайшов вираження у впевненій і сміливій подачі дій, яскравих образах, паралельному і симетричному розвитку двох сюжетних ліній, єдиному і динамічному сценарії.
У сучасному житті ми стикаємося з темами, розкритими в п’єсі «Горе від розуму». Короткий зміст дає змогу переконатися в цьому, водночас викликаючи бажання познайомитися з твором, фрази з якого стали крилатими й досі не втрачають актуальності.
