Хто такий Аль-Фарабі? Абу-Насир Мухаммед Ібн-Мухаммед Ібн-Тархан ібн-Узлаг аль-Фарабі ат-Туркі (Аль-Фарабі) — відомий середньовічний філософ Сходу, вчений і мислитель, автор коментарів до творів Арістотеля і Платона, за що його прозвали «Другим учителем» (першим на Сході вважали Арістотеля).
Де народився Аль-Фарабі? Це дискусійне питання. Різні джерела вказують на різні місця народження. Аль-Фарабі народився 870 року в місті Фараб (Отрар сучасного Казахстану), пише The Biographical Encyclopedia of Astronomers. За даними Encyclopedia Iranica, він народився в місцевості Фар’яб, Хорасан (сучасний Афганістан). Хоча в книзі Рожера з коментарями арабського географа аль-Ідріссі до карти світу словом Farab позначена північна частина річки Сирдар’ї (зараз територія Південного Казахстану). Заведено вважати, що філософ народився в селищі Весідж Фарабського округу, де річка Арис впадає в Сирдар’ю. Це Отрарський район Південно-Казахстанської області в Казахстані, зазначає КазНУ ім. Аль-Фарабі.
Більшість джерел сходяться на тому, що Аль-Фарабі має перське походження. Про це згадує його найстаріший біограф, середньовічний арабський історик Ібн Абу Усайбіа в «Історії лікарів», нагадує Encyclopedia Iranica. Історик ісламської філософії Маджида Фахрі пише, що батько Фарабі — армійський капітан перського походження. Хоча більш ранні дослідження стверджують, що Аль-Фарабі був тюрком, пише Stanford Encyclopedia of Psylosophy.
Невідомо, хто був першим учителем Аль-Фарабі. Основи освіти він здобув у себе на батьківщині. Деякий час навчався і працював у Шаші (Ташкент), Самарканді, Бухарі. Освіту вирішив продовжити в столиці та культурному центрі Арабського халіфату Багдаді. Там він вивчав грецьку мову, медицину, логіку.
Його наставником став Юханна ібн Хайлан, який брав участь у традиції передачі спадщини Арістотеля від нього до учнів через цілу низку поколінь. Логіку вивчав зі знаменитим перекладачем античних текстів арабською мовою Абу Бішр Матта. У Багдаді Аль-Фарабі почав своє знайомство з працями Аристотеля. Він був настільки вражений, що остаточно прийняв рішення займатися наукою.
У 941 році він, уже як відомий учений, перебрався в Дамаск. Грошей на життя не вистачало. Вдень філософ працював садовим сторожем, а вночі писав наукові праці та займався самоосвітою. Так тривало доти, доки про нього не дізнався халебський правитель Сейф ад-Давли, який протегував вченим і поетам. Він почав виплачувати гроші Аль-Фарабі, щоб той міг займатися наукою, хоча придворним вченим філософ не став і навіть не переїхав до Халеба.
У 949 році Аль-Фарабі побував у Єгипті, подорожуючи близько року. Помер мислитель 950 року в Дамаску у віці 80 років. За одними даними, смерть була природною. За іншими — помер від рук грабіжників.
Де похований Аль-Фарабі? Його поховали біля Малих воріт Дамаска без участі духовенства за його прогресивні наукові погляди. Молитву над могилою прочитав правитель.
Погляди та спадщина вченого
Аль-Фарабі вважають основоположником східного аристотелізму. Багато в чому його філософські погляди формувалися під впливом філософії Платона й Арістотеля, проте він виходить за їхні рамки і не став лише коментатором їхніх праць.
Що вивчав Аль-Фарабі? Мислитель вивчав античну філософію, цікавився логікою, математикою, політикою, основами ідеальної держави та правителя. У сфері його інтересів були музика, астрономія, фізика, хімія, біологія, медицина, філологія. Аль-Фарабі знав близько 70 мов, пише доктор філософських наук Агин Касимжанов у книзі «Абу-Наср аль-Фарабі». Він був ученим-енциклопедистом, що володів універсальними знаннями.
Усе, що він вивчав, знаходило відображення в його роботах. Що написав Аль-Фарабі? Він написав близько 130 наукових праць, серед яких трактати та коментарі:
- Найвідоміша його праця — «Слово про класифікацію наук» — перша в історії арабо-мусульманської філософії класифікація, у якій він розкрив зміст і предмет вивчення кожної науки.
- Також відомий трактат «Про спільність поглядів двох філософів — Божественного Платона й Аристотеля».
- Трактати з етики та політики: «Трактат про погляди жителів доброчесного міста», «Вказівка шляху до щастя», «Політика», «Афоризми державного діяча», «Про досягнення щастя».
- Філософська система східного перипатетизму, яку вчений виклав у «Другому вченні».
Під впливом античної філософії та в результаті власних висновків Аль-Фарабі сформулював низку ідей:
- Основа буття — 6 щаблів, які мають причинно-наслідковий зв’язок. Це Бог, небесні тіла, космічний розум, душа, форма і матерія. Світ, природу вчений наділяє вічним існуванням, матерію — незникністю. Матерія активна, сама створює форми.
- Сутність людини — у пізнанні. Об’єкт пізнання — природа. Аль-Фарабі вірив у можливість людини досягти щастя в земному житті шляхом пізнання і прагнення до досконалості.
- У пізнанні провідну роль має розум, а не сліпа віра і догми. Аль-Фарабі відокремлює філософію від релігії. Мета філософії — раціональне досягнення істини за допомогою розумових здібностей, які розвиваються завдяки вивченню логіки, пише доктор філософських наук Жакипбек Алтаєв у монографії «Аль-Фарабі».
- Правителем доброчесної держави може бути тільки досконалий філософ і пророк одночасно. Він володіє граничною досконалістю і вищою людяністю.
Аль-Фарабі виступав захисником науки і гуманізму. Він сам відповідав образу досконалого філософа, про якого писав. Задовольняючись малим, був спрямований до нескінченного пізнання істини, яка має зробити людей щасливими.
Праці Аль-Фарабі багато в чому випереджали час. Вони справили величезний вплив на ісламську філософську думку і загалом на світовий розвиток науки. Ібн Сіна (Авіценна) вважав Аль-Фарабі своїм учителем.