Зміст
Досить підлаштовуватися під чужі стандарти краси, любіть себе такими, як є. Останні кілька років подібні гасла лунають звідусіль. Чим це продиктовано і чи не є модний бодіпозитив звичайною лінню, розповість психотерапевт Елізабет Скотт.
Бодіпозитив і його принципи
Підлаштуватися під розрекламовані в глянцевих журналах стандарти краси досить складно. Ще складніше мати такий же ідеальний вигляд, як фотомоделі з обкладинки.
З цієї причини дедалі більше людей протестує проти нав’язаних модних стандартів, закликає прийняти своє тіло таким, яким воно є, і стати бодіпозитивним. У цьому їх підтримують знаменитості, наприклад співачка Ліззо.
Що таке бодіпозитив?
Термін походить від англійських слів body (‘тіло’) і positive (‘позитивне, позитивне’). Під ним мають на увазі соціальну течію, що базується на ідеї прийняття себе і позитивного ставлення до себе, своєї зовнішності та тіла. Представники течії виступають за право комфортно почуватися у своєму тілі, вільно самовиражатися і приймати тіла оточуючих такими, якими вони є.
Позитивне ставлення до свого і чужого тіла має проявлятися незалежно від:
- фізичної форми;
- ваги;
- пропорцій;
- статури;
- доглянутості;
- стану шкіри;
- прояви вікових змін;
- расової приналежності;
- інших індивідуальних відмінностей.
Одна з найяскравіших представниць бодіпозитиву — модель плюс сайз Тесс Холлідей. Жінка з 60 розміром одягу змогла домогтися всесвітньої популярності, публікуючи свої далекі від ідеалу фото в Instagram.
У чому принципи бодіпозитиву?
В основі ідеології бодіпозитиву лежить один головний принцип — кожна людина незалежно від свого зовнішнього вигляду прекрасна, гідна поваги і прийняття суспільством. Вона має право самостійно вирішувати, який вигляд матиме, і при цьому не чути осуду від оточуючих. Оскільки будь-які фізичні недоліки і недосконалості тіла — це всього лише індивідуальні особливості, вони не повинні піддаватися сторонній критиці.
Ідеологія бодіпозитиву ґрунтується ще на кількох принципах:
- Усі люди мають рівні права.
- Жити потрібно в гармонії із собою та навколишнім світом.
- Кожне тіло прекрасне і гідне любові.
- Не існує жодних норм краси та поділів красиве/некрасиве.
- Кожне тіло унікальне, не потрібно його порівнювати з іншими.
- Комфорт завжди на першому місці (не варто страждати заради краси і розміру XS);
- Зі своїм тілом людина може робити все, що завгодно.
Останній принцип ліг в основу знаменитого слогана бодіпозитивників «Моє тіло — моя справа».
Як з’явився бодіпозитив?
Попередником популярної сьогодні течії став рух за дестигматизацію та прийняття повноти, що зародився наприкінці 1960 років. Намагаючись привернути увагу американців до проблеми повних людей, його прихильники влаштовували демонстрації та займалися громадською діяльністю.
Сучасний бодіпозитив був заснований 1996 року американською активісткою Конні Собчак і психотерапевткою Елізабет Скотт. Метою їхньої діяльності був розвиток суспільства, вільного від необхідності постійно боротися з власним тілом під тиском думки оточуючих. Пропонований жінками бодіпозитив вчить приймати повноту, худорлявість і будь-які інші особливості людського тіла.
Для чого потрібен бодіпозитив?
Якщо зовнішність людини не відповідає прийнятим у суспільстві стандартам, найчастіше вона відчуває невдоволення оточуючих і соціальний тиск. Проявлятися він може в різних формах — від банальних насмішок до цькування. У суспільстві побутує думка, що зайві кілограми та неідеальна фігура / шкіра / волосся — це результат недостатньої роботи над собою, тому людей з нестандартною фігурою часто засуджують.
Причому причинами для агресивної поведінки оточуючих можуть стати будь-які дрібниці. Наприклад, неідеальні пропорції тіла або порушення пігментації шкіри. Завдяки бодіпозитиву люди з далекою від стандартів зовнішністю можуть не звертати на це увагу. Вони вільні почуватися вільно, а головне — повноцінно.
Проблеми бодіпозитиву
Чи популярний сьогодні бодіпозитив? Бодіпозитивізм став дуже популярним і більш різнорідним. Рух охоплює будь-які особливості тіла людини, чи то зайва худорба, повнота, пігментні плями, фізична вада або будь-які інші унікальні відмінності зовнішності.
Але є і проблеми. Мода на бодіпозитив призвела до появи на телеекранах і обкладинках журналів моделей з вітиліго, розміром плюс сайз або відсутніми кінцівками. Це мало довести суспільству, що краса може бути різною і навчити людей не переживати через свої недосконалості. За неправильної інтерпретації подібні ідеї поступово перетворюються на джерело негативу:
- Деякі представники руху, як стверджує психолог Олена Галочкіна, вважають бодіпозитивом повну відсутність догляду за собою. Вони відмовляються від елементарної гігієни й епатують публіку неголеними пахвами або ногами, засмальцьованим волоссям тощо. Пропаганду тілесної занедбаності та відмову від гігієнічних процедур часто називають радикальним бодіпозитивом.
- Інші, перейнявшись ідеями любові до того, що дано природою, назвали індустрію краси злом і прирівняли бажання мати привабливий вигляд до дурості, ігнорувавши чуже право вибрати для свого тіла найкраще.
- Треті відмовляються від посильної фізичної активності та раціонального харчування, ризикуючи власним здоров’ям і провокуючи негативне ставлення до послідовників бодіпозитиву. Будь-які рекомендації щодо свого тіла вони сприймають негативно навіть у тому разі, якщо поради надходять від лікаря.
Як стверджує А. Є. Наймушина, у таких випадках рух виступає не стільки за спілкування без бар’єрів, скільки за створення труднощів для людей із нормальним індексом маси тіла. Для них поїздка в транспорті, переліт із малорухливою і огрядною людиною, догляд за нею перетворюються на випробування.
Небажання бодіпозитивних сприймати конструктивну критику може стати першим кроком до ожиріння і пов’язаних із ним проблем:
- хвороб серцево-судинної системи;
- хребетних гриж;
- порушення гормональної активності;
- безпліддя та інших захворювань.
Але є й інший бік медалі. Ще одна проблема бодіпозитиву — упередженість вихованого на параметрах 90-60-90 суспільства. Бачачи далеку від цих стандартів картинку, люди вдаряються в критику надмірно повних актрис і моделей плюс сайз, розглядаючи бодіпозитивний рух як пропаганду ожиріння. При цьому доморощені критики забувають, що бодіпозитив покликаний не тільки нівелювати зайву вагу, а й підкреслити красу людей та їхню індивідуальність.
Як розповідає в Cosmopolitan колумністка Катерина Попова, вплив руху на ставлення суспільства до надмірної ваги незначний. Побоюватися, що під тиском бодіпозитивників кожен другий забуде про власні звички, смакові вподобання, кине заняття спортом і стане товстим, немає підстав.
Активістка бодипозитивного руху Ліка Овчаренко вважає, що в сучасному суспільстві існує велика проблема з прийняттям тих, хто якоюсь мірою відрізняється від загальної маси. Це стосується не тільки повних, а й людей з інвалідністю, проблемною шкірою або, приміром, підвищеною волосатістю тіла.
Такі особи часто стають об’єктом негативу і страждають від насмішок оточуючих. Зміна такого ставлення — завдання бодіпозитиву. Важливо прислухатися до свого тіла, шукати найкращі варіанти його трансформації, підтримувати здоров’я тіла, поважати оточення та його вибір.
Бодіпозитив дає змогу за недосконалостями та фізичними вадами побачити красу в кожній людині. Дотримуючись цієї філософії, людина може самостійно обирати, який вигляд вона має, як підтримувати форму і піклуватися про своє здоров’я.