Вербальне спілкування в психології: що до нього відноситься, види, функції, типи та форми

Для обміну інформацією, з метою налагодження відносин, надання допомоги, виконання службових обов’язків необхідні засоби комунікації. Щоб досягти взаєморозуміння, потрібно вміти правильно їх застосовувати. Вербальне спілкування – найпопулярніший засіб взаємодії, має відмінність від інших.

Вербальне спілкування у психології і що до нього відноситься

Спілкування передбачає взаємодію двох та більше осіб. У цьому вони обмінюються інформацією різного характеру: розважального, професійного, пізнавального та інших. Термін «вербальний» походить від латинського слова verbalis, що означає «словесний». Часто як синонім використовується визначення «усний». Це не повною мірою відповідає значенню терміна «вербальний», оскільки є одним із способів спілкування цього типу. Є й інші.

У психології вербальна комунікація – це спосіб спілкування, що передбачає застосування всіх типів мови. Обов’язковою умовою є як повідомлення інформації, а й здатність сприймати її, розуміти і обробляти подальшого підтримки взаємодії.

Слова – основні одиниці вербального спілкування. Причому їх використовують у різній формі, що розширює можливості для взаєморозуміння. Але кожен спосіб спілкування має особливості. Усі варіанти вербальних комунікацій здійснюються за допомогою коштів:

• усне мовлення – основний спосіб спілкування, у своїй грає роль інтонація (виразність промови), смислове навантаження і акустична форма, усе це разом визначає ступінь доступності інформації розуміння співрозмовником;
• письмова мова: слова, як усні, так і надруковані або написані, у будь-якому випадку символізують вербальне спілкування, причому ступінь ясності такої інформації не завжди висока, часто вона визначається внутрішнім наповненням співрозмовника (його настроєм, життєвим досвідом і так далі), оскільки написані без інтонації слова вкладається інше смислове навантаження – зі своєю здатністю до виразності мови.

Примітка: Внутрішній діалог теж відноситься до вербальних засобів спілкування, він використовується при формуванні думок, аналізі інформації, а отже, є основою для мовлення.

Письмова мова

До вербальних засобів спілкування належить письмова мова, причому як спосіб, який передбачає необхідність прямих комунікацій. Співрозмовники можуть взаємодіяти у вигляді листа. Між ними немає візуального контакту. Це виключає можливість зчитувати вираз обличчя та визначити реакцію на передану інформацію.

Але й ці вербальні засоби мають переваги – це можливість точніше формулювати думки, виправляти написане перед відправкою. Головна характеристика такого способу взаємодії – хибність сприйняття. Причому не завжди навіть стандартні формулювання залишаються зрозумілими, оскільки може вплинути внутрішнє наповнення людини.

Усна мова

При вербальному спілкуванні значної ролі грає міміка, інтонація. Це дозволяє точніше донести до співрозмовника певну інформацію. Причому одні й самі слова, сказані з різною інтонацією, супроводжувані різними мімічними рухами, може мати певну вагу і впливом геть оточуючих.

До вербальних засобів комунікації відносяться два основні: говоріння та аудіювання. У першому випадку мова є набір акустичних звуків, що визначає інформаційний посил. Причому є умова – при вербальному спілкуванні за допомогою мовлення потрібна присутність мінімум двох людей.

Відмінність вербального та невербального спілкування

Існує ще один спосіб комунікацій – невербальне спілкування. Він має інші завдання – посилення смислового навантаження сказаного чи можливість підкреслити інтонацію, розкрити суть. Для цього використовуються знаки:

• жести, міміка;
• становище тіла;
• загальне візуальне сприйняття – оцінка дається за першої зустрічі співрозмовника;
• дотику;
• запахи;
• особливості голоси: тембр, яскравість, ритм та ін.

Всі ці особливості є визначальними в оцінці відмінностей з вербальними знаками. Отже, зазначаються завдання, які вирішуються в обох випадках. Вербальна комунікація дозволяє передавати та отримувати інформацію за безпосереднього контакту. Невербальне спілкування посилює значення, що вкладається у слова.

Примітка: Деякі з невербальних знаків можуть використовуватися як основний спосіб спілкування, наприклад жест привітання, кивок головою – означає також привітання та згоду. За допомогою міміки іноді можна передати ставлення до людини – схвалення, недовіра.

Інші відмінності:

• вербальний спосіб комунікацій властивий лише людям, невербальний може застосовуватися ще й тваринами;
• мова жестів вважається більш щирою, оскільки часто поведінкові особливості та мимовільні рухи складно контролювати;
• вербальному спілкуванню легше навчитися, ніж невербальному, позаяк у другому з випадків треба навчитися подавати інформацію оскільки вона цього вимагає.

Взаємозв’язок вербальних та невербальних засобів спілкування

Людина, яка позбавлена спілкування, піддається ризику швидше збожеволіти, ніж ті, хто регулярно взаємодіє з людьми. Є необхідність ділитися інформацією, думкою, думками з різних приводів. При цьому використання одного способу взаємодії не дасть необхідного результату. Наприклад, лише вербальна культура сприяє передачі сухих слів, що дозволить донести суть оповідача і повною мірою зрозуміти слухачеві свого співрозмовника.

Тільки поєднання вербальності та невербальних знаків дає повне відчуття живого спілкування, тому що при цьому використовуються слова, жести, міміка, інтонація, поза – весь набір засобів комунікації. Обидва способи працюють одночасно. Причому істотна частка інформації сприймається у вигляді додаткових каналів.

Основні функції вербальних засобів спілкування

Комунікація у міжособистісному взаємодії часто супроводжується проявом емоцій. Але набагато складніше влаштовано ділове спілкування. Щоб вміти використовувати різні засоби (вербальні, невербальні), необхідно більше дізнатися про їх особливості. Виділяють 2 основні функції:

• комунікативна;
• сигніфікативна.

У першому випадку передбачається передача інформації, тоді як у другому – здатність розуміти сенс, цей процес супроводжується появою образів. Завдяки розвиненій спроможності формування слів у речення, наповнені змістом, утворюються складні зв’язки. Вони визначають відносини між предметами та речами, які становлять інформаційний простір. Спілкування зобов’язує виконання аналізу почутого, до диференціації об’єктів.

Види вербальної комунікації

Щоб навчитися краще володіти засобами спілкування, необхідно вивчити більше інформації про них. Повний перелік видів вербального спілкування:

• комунікаційне: процес взаємодії, метою якого є обмін інформацією;
• пізнавальне: здобуття нових знань шляхом спілкування;
• емоційне: ключовим у інформуванні є емоційна складова;
• інформаційно-акумулятивне – відноситься до способу передачі інформації за допомогою книг та інших форматів накопичення;
• конструктивне: спілкування будується на можливості грамотно будувати пропозиції, щоб підвищити якість взаємодії;
• Етнічна: групи людей об’єднуються за допомогою знання мови, але відіграє роль і етнічна приналежність, оскільки на одній території люди можуть розмовляти різними мовами.
• контактовстановлююче: налагодження зв’язків із новими знайомими.

Способи вербального спілкування

Існує чимало коштів, що дозволяють встановити зв’язок із співрозмовником. Це дає можливість налагоджувати контакти, заводити друзів, знаходити близьких людей. Які методи використовуються:

1. Бесіда, розмова – основний засіб спілкування. Застосовується найчастіше, вимагає контакту щонайменше двох людей.
2. Обговорення. В основу розмови закладається певна тема, що дає змогу знайти співрозмовників за інтересами. Часто обговорення передбачає необхідність використання типу запитань пропозицій.
3. Суперечка. Багато в чому нагадує обговорення, але відрізняється радикальнішою позицією співрозмовників, кожен прагне відстоювати свою думку. У цьому відбувається зіткнення протилежних поглядів.
4. Співбесіда. Це форма спілкування, що передбачає використання певного алгоритму розмови.
5. Дискусія – публічна суперечка, часто такий спосіб взаємодії використовується в рамках обмеженого кола осіб.
6. Полеміка. Процес спілкування, у якому відбувається протиставлення ідей, думок.
7. лекція. Інформація доноситься до слухачів завдяки виступу доповідача.
8. Симпозіум. Це спілкування у форматі кількох виступів, метою є розгляд питання, розширення уявлення групи осіб про нього.
9. Збори. Спілкування у межах широкого кола. Кожен має можливість висловити думку, подати інформацію, у форматі такого спілкування можлива дискусія, суперечка, конфронтація та навіть полеміка.

Форми вербального спілкування

Можна вибрати один із стилів під час взаємодії. Це дозволить сформувати коло спілкування із певних людей. Декілька основних прикладів вербальної комунікації різних форм:

• публіцистичний стиль: спілкування більш сухе, беземоційне, оскільки метою є надання суті інформації;
• офіційно-діловий: це спілкування з використанням шаблонів, які прийняті у діловому середовищі, що є знаком поваги між співрозмовниками, така взаємодія зазвичай не передбачає яскравих емоцій та застосування сильних епітетів;
• художній: немає обмежень, часто спілкування ґрунтується на використанні слів, здатних створювати яскраві образи;
• розмовний: основу становлять діалоги;
• науковий: формат спілкування становлять терміни вузького значення, складні поняття певної тематики.

4 бар’єри вербальної комунікації

Не завжди спілкування відбувається гладко. Щоб навчитися долати труднощі, слід більше дізнатися про можливі психологічні бар’єри:

• стилістичні: характеризуються невідповідністю форми розмови з її змістом, стиль викладу інформації не підходить для обговорюваного питання;
• логічні: спілкування заходить у глухий кут, коли співрозмовники відрізняються рівнем мислення;
• семантичні чи смислові: на якість спілкування впливає різниця у знанні мови, поінформованості у питанні;
• фонетичні: відмінність полягає в інтонації, вимові, особливостях дикції.

Щоб уникнути подібних проблем, потрібно стежити за вимовою, намагатися знаходити співрозмовників за рівнем свого мислення, чітко говорити, в міру голосно.

Принципи та правила вербального спілкування

Побудова розмови стає можливою за умови дотримання основних правил:

• слід намагатися використати правдиву інформацію;
• потрібно використовувати факти та дані, що відповідають темі бесіди;
• важливо контролювати обсяги інформації, що передається, часто потрібно їх скорочувати;
• по можливості використовуються однозначні тези, оскільки двозначність призводить до виникнення непорозуміння.

Прийоми ділової вербальної комунікації

Особисте спілкування дуже відрізняється від ділового. Щоб налагоджувати комунікацію з партнерами, начальством чи колегами, вдаються до деяких секретів вербальної комунікації:

• важливо правильно вести переговори, не виходячи за межі ділового етикету;
• потрібно знаходити рішення зі складних ситуацій, пропонувати та реалізовувати неможливі, на перший погляд, ідеї;
• слід уміти вести суперечку, дискусію, не вдаючись до грубості.

Вербальна інформація дозволяє організувати переговори максимально ефективно. Що потрібно знати:

• увага приділяється запахам, звукам, інтонації, одязі та навіть позі;
• потрібно поєднувати вербальні та невербальні знаки, але помірно;
• недостатньо просто видавати інформацію, необхідно залучити людей до спілкування;
• бесіда починається з привітання;
• важливо звертатися до співрозмовника на ім’я;
• іноді допустима компліментарність у спілкуванні.

Чинники, що впливають на ефективність вербального спілкування у діловому середовищі

Слід показати співрозмовнику, що він належить до тієї ж категорії людей: за рівнем мислення, знанням, досвідом. Важливо, щоб людина побачила в іншому «родинну душу». Інші особливості, які приховує вербальна комунікація:

• наскільки можна створюється невимушена обстановка;
• важливо уникати прямого та явного тиску на співрозмовника;
• слід у міру використовувати шаблони, кліше, їх надлишок створює неприємне враження;
• емоції виявляються теж у міру, у діловій сфері мало хто покладатиметься на непередбачуваних людей, які піддаються своїм почуттям.

У спілкуванні з людьми важливо вміти підтримати розмову. Навіть співрозмовники, які мають мало спільного, можуть знайти тему для розмови за наявності достатніх навичок комунікацій. Вміння використовувати стилі, форми та види вербальної взаємодії дозволить швидко налагоджувати контакти та отримати навички їх зміцнення.