Які традиції мають бути на весіллі? У різних культурах залишаються затребуваними такі ритуали: сватання, дівич-вечір і парубочий вечір, викуп нареченої, весільні обітниці та осипання молодих.
Сватання
Які класичні весільні традиції є і сьогодні? Сватання — класичний ритуал, з якого починається низка весільних обрядів. Ця церемонія у кожного народу має свої відмінні риси та особливості.
У казахській культурі батьки нареченого приїжджають до будинку нареченої, щоб провести обряд сватання «кудилик». Традиційно сватів пригощають кумисом або чаєм, ставлять на стіл куйрик-бауир. У виданні «Казахстан. Національна енциклопедія» пишуть, що таке частування готують із печінки та курдючного сала.
Господарі пригощають спочатку сватів, а потім приступають до трапези самі. Після частування свати кладуть на тарілки подарунки, які називають «каде». Остаточним договором про весілля вважається візит у відповідь батьків нареченої до родичів нареченого.
В Україні наречений разом зі сватами також вирушав до будинку нареченої, щоб просити в її батьків дозволу на шлюб. Сватання в українців було театралізованим дійством. Ключову роль у цьому обряді виконував хліб, який загортали у вишитий рушник і віддавали батькам нареченої.
Якщо його розрізали — згода на весілля дана, якщо повертали — мати й батько були проти шлюбу. Якщо дівчина не хотіла виходити заміж за цього хлопця, вручала йому гарбуз — давала гарбуза.
Сучасне традиційне сватання здебільшого відбувається набагато простіше: наречений і його родичі приїжджають до хати нареченої, вони дарують квіти та подарунки дівчині та її мамі. Після вітальних моментів свати і батьки нареченої з молодими проходять за стіл. Під час трапези детально обговорюють головний предмет зустрічі — майбутнє весілля.
Дівич-вечір і парубочий вечір
Які є сучасні весільні традиції? Традиційно перед весіллям майбутні молодята прощаються з холостяцьким життям, організовуючи дівич-вечори і парубочі вечірки.
У книзі «Весілля, весілля. Традиції, обряди, сценарії» пишуть, що за старих часів у Росії останній день перед вінчанням називали вечерухой або надвечір’ям шлюбу. Його відмітною ознакою були наповнені сумом пісні та голосіння. Для цього запрошували вопленицю — жінку, яка професійно виконувала плачі.
У будинку нареченого у вечір напередодні вінчання влаштовували молодечник (наречені посиденьки) із застіллям і розспівуванням пісень. Крім родичів, на вечорі були присутні друзі нареченого.
У Казахстані існує красива традиція проводів нареченої — «қиз узату той». На святі заведено обдаровувати подарунками родичів нареченого і нареченої, напучувати молоду і співати прощальну пісню.
Сучасні дівич-вечори і парубочі вечірки — повна протилежність тому, як цей обряд виглядав раніше. Найчастіше захід готують друзі молодої пари, продумуючи креативну програму вечора.
Викуп нареченої
Чому за наречену платять викуп? Одна з найпоширеніших версій свідчить про те, що цінними подарунками наречений мав віддячити батькам нареченої, адже вони виростили і тепер віддають заміж доньку, яка стане дружиною і господинею в домі.
Традиція викупу нареченої сягає корінням у далеке минуле. На Русі викуп був справжнім спектаклем. Йому передувала ретельна і довга підготовка. У день весілля селяни загороджували шлях «весільному поїзду» до будинку нареченої і вимагали викуп.
Давня казахська традиція викупу нареченої («калин мал») сьогодні видозмінилася. У минулому калим за наречену виплачували худобою. При цьому, як пише Шайзада Тохтабаєва, автор книги «Етикетні норми казахів», раніше існували деякі приписи у виплаті калиму: одного коня потрібно було передати конюху майбутнього тестя, барана — чабану.
Окремо дарували певну кількість худоби за «язик невістки», щоб вона не втратила дар мови в домі чоловіка, а також тримала язик за зубами. Сьогодні роль калиму виконують ювелірні та хутряні вироби, килими, предмети розкоші, гроші. У різних регіонах Казахстану ставлення до виплати калиму різне.
У башкир викуп за наречену існував до прийняття ісламу. Він залежав від соціального і матеріального становища сторін. За наречену віддавали гроші, прикраси і худобу.
В ісламській культурі наречений дарує нареченій придане, яке залишається в її розпорядженні після весілля, а поняття калим не вважається викупом за наречену.
У європейських країнах викуп за наречену — частина урочистості, проте має розважальний характер. На сучасних весіллях він дедалі частіше має вигляд театралізованої вистави, в якій задіяні друзі нареченого. Традиційно нареченому пропонують пройти кілька випробувань, виконавши які, він отримає наречену.
Весільні клятви
Традиція написання нареченим і нареченою весільних клятв поширена в Америці та європейських країнах. Обмін клятвами на церемоніях — чудова альтернатива весіллю в РАГСі, де нареченому і нареченій найчастіше належить відповідати тільки на питання про згоду на шлюб.
Завдяки весільним клятвам пара може вимовити важливі для них слова один перед одним і всіма гостями. Це робить весілля щирим і зворушливим.
У Європі молодята самі пишуть клятви і зачитують їх біля вівтаря. У деяких культурах Сходу, щоб зміцнити сімейні зв’язки, клянуться не тільки молодята, а й родичі по обидва боки, а в індуїзмі молодята вимовляють клятви, роблячи назустріч одне одному сім кроків. У мусульманській весільній традиції шлюбні клятви відсутні.
Осипання молодих
Які є весільні традиції для батьків? Батьки молодих обсипають їх зерном, монетами та цукерками. Традиційно, обряд осипання виконують, коли молодята виходять із РАГСу, а також під час зустрічі молодих біля місця проведення урочистостей.
Кожен із компонентів має свій символізм і значення:
- зерно — здоров’я і родючість;
- гроші — багатство і благополуччя в родині;
- цукерки — ніжність і розуміння.
Осипання молодих сходить до часів Стародавнього Риму і через тисячоліття має своє продовження. На Русі молодят обсипали хмелем, крупою та монетами. За казахською традицією «шашу» після одруження роблять у будинку нареченого. Наречених обсипають солодощами і монетами, щоб сім’я жила в достатку, була благополучною.
В Індії молодят обсипають рисом, бажаючи їм благополуччя і процвітання. Італійці проводять ритуал, використовуючи не тільки цукерки, монети і зерно, а й сушені оливки та горіхи. У Таїланді парі бажають щастя, закидаючи фініками.
І молодята, і їхні батьки хочуть, щоб весілля пройшло правильно, з дотриманням традицій і засад. Вважається, що тоді сімейне життя буде щасливим. У сучасних весіллях органічно поєднуються старовинні, шановані багатьма поколіннями традиції і новаторський підхід до організації торжества.
Унікальна добірка новин від нашої редакції